Учора ніщо й ніхто ані перед початком, ані після вистави «Ведмідь», показаної на сцені Першого українського театру для дітей та юнацтва у Львові не оголошував, що ця акція відбувається у рамках Днів Америки у Львові, які позавчора відкрив Посол США Джон Теффт. Так само інформація про це була відсутня в афішах, що сповіщали про виставу, та у двомовному повноколірному буклеті X Міжнародного театрального фестивалю «Золотий Лев».
А дарма. Адже театральна пропозиція від трупи Arlekin players була такого квалітету, що услід за заявою Посла США Джона Теффа «Ми привезли до Львова справжній блюз», виголошеною 5 жовтня, могла б іти наступна: «Ми привезли справжній театр»!
І це не було б перебільшенням, адже 50-хвилинна вистава «Ведмідь» за твором Антона Чехова російською мовою із вставками англійською задемонструвала творчу роботу злагодженого акторського ансамблю (Попова – Алана Кумалагова, Смірнов – Генадій Раввін, Лука – Едуард Снітковский) під керівництвом режисера Ігоря Голяка, який виконав роль письменника Чехова. За режисерським задумом, творчі страждання не дають спокою письменнику, під шум зливи він бачить образи персонажів, що оживають у маєтку, і його фантазії матеріалізуються в найнеочікуваніший спосіб. «Це ти написав?», – підозрюють його герої у хвилини розпачу й очікування авторської підказки (найсимпатичніші сцени!), які врешті розігрують свої історії так, що автору лишається тільки дивуватися.
Ігор Голяк входить до ядра бостонської студії «Арлекін». Цей актор, випускник славнозвісного московського театрального інституту ім. Б. В. Щукіна закінчив в Державному інституті театрального мистецтва (ГИТИС) аспірантуру з режисури під керівництвом С. Женовача. Тому в «Арлекіні» Ігор Голяк заявив про себе насамперед як режисер, звернувшись до ранніх творів великого письменника, підписаних його жартівливим псевдонімом. Так постала програма театрального вечора під назвою «Жарти Антоші Чехоне», до якої увійшли два оповідання «Розмазня» та «Зловмисник», а також одноактна п’єса «Ведмідь». Тільки цього літа «Жарти Антоші Чехонте» були показані у Бостоні тричі, й кожного разу їх супроводжував аншлаг! До того ж фестивальна прем’єра «Ведмедя» – вистави, вибудуваної на тонкому гуморі, захованому під пристрасними почуттями – відбулася на The 56th Annual EMACT DRAMA FESTIVAL (State Theatre Festival).
Також вистава «Ведмідь» була визнана найкращою на Массачусетському театральному фестивалі й отримала спеціальну нагороду за сміливість ризику. Спеціальними номінаціями були відзначені також Геннадій Раввін за краще виконання чоловічої ролі (Григорій Смірнов), Алана Кумалагова за краще виконання жіночої ролі (Олена Попова), Ігор Голяк – за режисуру та краще виконання ролі другого плану (від Автора).
Відтак театральний критик Алла Цибульська одразу ж зауважила, що режисура Ігоря Голяка виростає із його уважного, з усією ретельністю та повагою вчитування в чеховську прозу: «До Чехова звертатися можна, тільки зібравши чимало мужності… Світовий театр накопичив унікальний досвід постановок його п’єс. Та й нема куди вислизнути з-під іронічного погляду письменника у пенсне на всім відомому портреті. У XXI ст. режисерський театр і далі здійснює пошуки щодо розкриття драматургії Чехова. Ігор Голяк вибрав його ранню творчість, із якої згодом виросла велика драматургія. Режисер не «будує» своє прочитання на нині широко стосовних гротеску й епатажі, але вдумливо заглиблюється в текст, слово, фразу, намагаючись виявити за ними суть. Вельми вдумливо й витончено Ігор Голяк пропрацював зв’язок слів, почуттів і вчинків персонажів. І з’ясувалося, що не мусять бути якісь модні трюкацтва, бо в Чехові можна знайти самого Чехова…».
Іншою випускницею 2002 р. курсу Ю. М. Авшарова у театральному інституті ім. Б. В. Щукіна, що так чи інакше програмує естетику студії «Арлекін», є дружина й однодумниця режисера – акторка Алана Кумалагова, яка згуртовує довкола себе обдарованих та ентузіастично відданих театру людей із середовища емігрантів з республік колишнього СРСР. До речі, після навчання сама Алана Кумалагова працювала акторкою у театрі «Шалом» 2002-2004 р., телекомпанії REN TV та кіностудії ім. Горького у Москві. Натомість уже в США однією з її репрезентативних робіт стала літературна моновистава «Не було б Пушкіна, не було б мене…», поставленою режисером Людмилою Старобинець для Алани Кумалагової за прозою та поезією Марини Цветаєвої.
Окрім занять у «дорослому театрі», Алана Кумалагова провадить і театр для найменшеньких у бостонському Дитячому науково-естетичному центрі «Лукоморьє», де ставить вистави «Буратіно», «Теремок», «Кіт Леопольд», «Жив-був Геркл» та інші й навчає дітей російської мови за допомогою театральної системи Станіславського. На запитання, яким чином вивчення мови можна сумістити із викладанням основ акторської майстерності, Алана відповідає: «Це не тільки можливо, а й є, можливо, однією з найефективніших метод «вживання» у мову. З одного боку, я застосовую найновіші і найбільш цікаві матеріали, пропоновані педагогами-мовознавцями Росії. А з іншого – систему Станіславського, роботу за методикою Михайла Чехова, напрацювання школи Вахтангова, що їх я студіювала в «Щукінці». Моя програма також навчає дітей читати й писати, я застосовую ігри та забавки на розвиток уваги, вправи-етюди на розвиток фантазії та спостережливості. Моя мета – зацікавити дітей літературою, мовою. Театром, розвинути в них артистичність, бо це завжди допомагатиме їм виразити себе достойно й талановито в різних життєвих ситуаціях».
Published by ZIK TV in Lviv, Ukraine.
Publication Source